Струны сердца. Мои стихи.

                       Я - жінка і вчитель

Я - жінка і вчитель, в собі це єднаю:

сумую й танцюю, плачу й співаю.

 Я можу весь день під дощем сумувати 

і осінь плакучую в душу вбирати.

А можу розквітнути як та весна –

жадана, ласкава, весела, ясна.

Стати можу для всіх я холодном зимою,

Тоді не заводьтесь, будь ласка, зі мною.

А коли льодовик в моїм серці розтане,

я для всіх літнім лагідним сонечком стану.

Я - жінка і вчитель, мати, дружина,

про сина єдиного дбати повинна.

Він - все моє серце, життя і надія,

Спасіння і радість, гордість і мрія.

Я - жінка, я - вчитель, а це так багато,

душа повинна працювати завзято.

Щоранку до школи завжди поспішаю,

очі і серце дітей зустрічаю.

Я їм нести повинна лише правду щиру,

навчати істині цього життя і миру.

Я - жінка, і тому лише тепло я їм несу,

навчаючи їх милосердя і добру.

Я прагну, щоб дитячі душі і серця

ніколи не зазнали болю і синця,

 щоб виросли з них щирі добрі люди,

 щоб школою своєю пишались всюди,

щоб рідну землю вміли шанувати,

батьківську хату щиро поважати,

щоб берегли свою матусю-неньку,

їй до землі вклонилися низенько.

А як біда насуне - не згинались,

і з вітром сильним у житті щоб всі справлялись.

Щоб вміли дружбу вірну цінувати,

а біль чужу як свою сприймати.

Але я не навчаю бути їх святими* -

Лише дивитись на світ відкритими очима.

Прокинувшись, побачити вранішню росинку,

і зберегти в долоні дощову сльозинку.

Щоб казка у душі у них завжди жила,

серця наповнювались співом Солов'я,

щоб, як у Андерсена, роза зацвіла,

а льодова крижинка в серці не жила.

За те, що маю я таку дорогу,

я щиро вдячна рідній мамі й Богу.

Вони мене у скрутний час не покидали,

а на життя і працю надихали.

Щаслива я, що моя доля-діти,

заради них я мушу й буду жити.

А як загасне зірка, і останній час прийде,

я впевнена, на цій Землі згадають і мене





 Ти-мого кохання вічне джерело 

   





         

         Ти - мого кохання вічне джерело 

•              Ти-мого кохання вічне джерело,
                                                   Ти для мене ніжність, сонце і тепло.
                           
                                                   Ти для мене лагідна пісня весняна, 
                                                   Для польоту в небо два мої крила.
                               
                                                    Ти- мої доріжки і мої шляхи,  
                                                    Мої думки й мрії, що летять в віки.
                             
                                                    Ти - ласкаве слово, що в душі бринить, 
                                                    І в ночі таємно тішить і п'янить.
  
  
                                                    Ти - мої кайдани ніжні й ланцюги. 
                                                    Ти - мої замети і мої сніги.
            
                                                    Ти - пожовкле листя, що з дерев зліта. 
                                                    Ти-та перша квітка, що проб'є весна.
                             
                                                    Ти для мене стиглий пролісок життя – 
                                                    Я без тебе в світі жити б не змогла.
                                
                                                    Ти - мої долини і мої яри,
                                                    Ти - степи безкраї, де живуть вітри.
                           
                                                    Ти - моя травнева дощова гроза, 
                                                    І в ночі тривожна ти моя сльоза.
                            
                                                    Всі мої бажання, квіти і пісні –
                                                    Ти - чарівні мрії й незабутні сни.

• Моя душа, як небо, голубіє.

  




   

             Моя душа, як небо, голубіє

• Моя душа, як небо, голубіє,
  Коли я чую ніжний голос твій. 
  Душа в якімсь чеканні дивнім мліє,  
  І чується кохання тихий спів.
  
  
  Нічого кращого нема й не може бути 
  Від слів твоїх, що, як весна, ясні 
  Довіку я не зможу іх забути,
  І кожну ніч їх чую у вісні.
  
  
  Коли говориш ти, від щастя я тріпочу, 
  І забувається журба моя,
  Я згадую щасливі дні і ночі,
  Коли для тебе я лебідкою була.
  
  
  Коли говориш ти, мій біль стихає, 
  А серцю хочеться співать пісні. 
  Нічого кращого в житті немає 
  Ніжноосяйних слів, як ті зірки.
  
  
  І сонце особливо якось світить,
  На мене з неба дивиться ясніш, 
  Нічого кращого нема у світі,
  Ніж голос твій, що промовля ніжніш....
   

 Белые розы
 

       БЕЛЫЕ РОЗЫ

•  
       Буяет мир в весенней красоте, 
       Тепло израненную душу лечит, 
       А розы белые на письменном столе                       
       Память хранят о нашей первой встрече.
  
  
      Немые спутники счастья и тоски, 
      Разлуки горестной и тягостных раздумий, 
      Цвет этих роз, как цвет моей мечты,
      Свидетели любви нашей безумной.
  
  
      Подарены с надеждой и любовью, 
      Без слов пустых и лишних пышных фраз, 
      Цветы безмолвные чистой белой кровью 
      Сердца соединили враз.
  
  
      Давно уж тело розы бездыханно, 
      Но не иссякла нежность и краса, 
      В цветах нет лжи, нет фальши, нет обмана, 
      Они чисты, как вешняя роса.
  
  
      Бутон завял, и листья онемели, 
      Коснись его - осыпется все враз. 
      Здесь, на моем столе, они осиротели, 
      Но как же нежно радуют мой глаз.
  
  
      Они дороже серебра и злата, 
      И для меня цветов милее нет. 
      Бутоны нежностью и ласкою богаты. 
      Они мертвы, но излучают свет.
  
  
      И пусть иссякнет жизнь в кромешной сизой мгле,
      Промчатся годы вереницей дней, 
      Но розы белые на письменном столе 
  Оставят память о любви твоей.